/Files/images/psihologchna_slujba/зображення_viber_2021-01-28_13-54-39.png

Дитячий психолог: чому він потрібен дитині і коли варто звертатися за допомогою

Основні кризи дитини припадають на один рік, три, шість, одинадцять-тринадцять років

Дитина з моменту народження – це чистий аркуш, який наповнюється фарбами через взаємодію з зовнішнім середовищем. Голоси батьків, дослідження предметів на дотик, колір, форму, розмір, спілкування з дорослими і однолітками впливають на формування особистості дитини більше, ніж ми, дорослі, іноді думаємо.Заперший рік життядитина проходить період сенсорної інтеграції: вчиться сприймати світ через органи чуття і починає з ним взаємодіяти. Кризу цього віку пов'язують із першими кроками або словами дитини.

У три роки малюк починає активно спілкуватися і ставити батькам дуже багато запитань. Дитина переживає умовний період сепарації, який може відображатися неслухняною, з погляду батьків, поведінкою.

У шість-сім років надитину чекає важливий крок – початок навчання в школі. Різка зміна середовища і новий рівень вимог провокують великий стрес у дитини.

В одинадцять-тринадцять років із початком пубертатного періоду на підлітка чекають нові емоції і настрої, які супроводжують статеве дозрівання.

Під час кризи дитина переживає як внутрішній конфлікт, так і конфлікт із навколишнім світом. Але це – нормальна і невід'ємна частина розвитку.Варто також враховувати ще один важливий аспект. Дитина може пропустити або не здолати якийсь із етапів розвитку, не отримати необхідні навички: через середовище або власні особливості. У такому випадку їй буде складно розвиватися далі. Такі прояви можуть бути викликані розладами аутистичного спектру, синдромом дефіциту уваги, затримками розвитку або іншими станами у дитини. Вони піддаються корекції, але її ефективність безпосередньо залежить від того, наскільки рано почати працювати з дитиною.

Коли слід звернутися до психолога

Психологи радять звертатися до дитячого психолога в профілактичному порядку. Батьки самостійно і навіть лікар-педіатр далеко не завжди можуть оцінити, чи правильно відбувається розвиток дитини, чи має вона достатні навички в своєму віці. Тому важливо консультуватися у дитячого психолога з маленькими дітьми.

За їх словами, періодичні консультації позитивно впливають на взаємодію батьків з дитиною і допомагають краще розуміти один одного.

Бувають випадки, коли допомога дитячого психолога необхідна: дитина погано адаптується в садку, досить складно знайти спільну мову в родині, різко починає поводитися нехарактерно для себе або агресивно.

Важливо звернутися за допомогою, якщо дитина пережила травмуючу подію: різка зміна оточення, смерть когось із родини, тяжку хворобу з перебуванням в лікарні. Батькам може здатися, що малюк нормально адаптується до змін, і дуже часто на дитячій сесії батьки навіть забувають сказати психологу, що сім'я недавно переїхала або батьки розлучилися. Для дорослих це може пройти спокійно, але сильно вплине на психологічний стан дитини.

Ще одна тривожна ознака: якщо дитина часто хворіє. Психіка маленьких дітей не може перетравити всі стреси і емоції, тому часто вони соматизують.

Ми не можемо вберегти свою дитину від усіх негативних емоцій, травмуючих подій або несподіваних новин, але ми завжди можемо вчасно звернути увагу на тривожні зміни і звернутися за допомогою. Дитячий психолог допоможе вам краще розуміти свою дитину, а дитині – спокійно розвиватися, відповідно до віку, формуючи свою особистість.

Вчимо дітей відповідальності: як можна і як не можна карати свою дитину

/Files/images/psihologchna_slujba/A3-DeixamPensar.jpg


Покарання дитини за проступки – один з методів виховання, до якого вдаються навіть найбільш терплячі батьки. Психологи стверджують, що воно повинно стати уроком, що дозволяє маляті усвідомити помилку, навчитися нести відповідальність. Існують певні правила, як не потрібно карати дітей, щоб не зіткнутися з погіршенням ситуації.Багато батьків роблять серйозну помилку, караючи дитини за найменші порушення поведінки, погані оцінки.Таким способом вони намагаються змусити малюка усвідомити, що подібна поведінка неприпустима, не схвалюється навколишнім суспільством. Поступово він звикає до негативної реакції дорослих, продовжуючи здійснювати проступки після чергової догани.

Маленькі діти не розуміють, що таке добре, чому не можна брати чужі речі, робити певні вчинки. Завдання батьків – навчити дітей нести відповідальність за вчинені дії, думати про наслідки.

Психологи радять викорінювати термін «покарання», щоб уникнути негативних наслідків:

  • появи у дитини тривожності й дратівливості;
  • формування шкідливої ​​звички брехати, щоб уникнути сварки з батьками;
  • появи прихованих образ, які вихлюпуються в агресію, бійки в школі.

Навчіться відрізняти поняття«покарання»і«відповідальність».У першому випадку дитина ламає іграшку, псує особисті речі, за що отримує порцію гніву і вечір в кутку без улюблених мультфільмів. У другому випадку виробляється причинно-наслідковий зв’язок між поганим вчинком і наслідками.

Якщо дитина розбила вазу або тарілку, ввічливо і без крику попросіть прибрати осколки. Спокійним тоном розкажіть, що вона зіпсувала дорогу річ і тепер потрібні гроші для виправлення ситуації. На час їй доведеться залишитися без цукерок або відкласти покупку бажаної іграшки, щоб купити нову вазу.Важливо донести, що обмеження пов’язані з проступком безпосередньо.

Як зрозуміти, що вимоги до дитини справедливі

Нерідко вимоги до поведінки або вчинків дитини сильно завищені. Багато батьків на підсвідомому рівні прагнуть зробити її ідеальною, вихованою і не беруть до уваги особливості характеру або оточення.

Приховані причини частих покарань:

1. Подібний спосіб «спілкування» постійно практикувався в сім’ї батьків, став основою для виховання власних дітей.

2. Дитині не вистачає уваги і любові дорослих, тому погані вчинки – спосіб привернути увагу матері.

3. Дорослі отримують емоційну розрядку, зриваються на дітях через власні проблем на роботі, в сім’ї.

Можливо, для початку потрібно зупинитися, розібратися в особистих переживаннях.Хорошу допомогу надає відвідування дитячого психолога, групові заняття з іншими батьками «важких дітей».

Як навчити дітей відповідальності

Для виправлення ситуації необхідно відновити довірчі стосунки з дитиною. Важливо щодня нагадувати, що її будуть любити в будь-якій ситуації.

Не потрібно:

  • мовчати та ігнорувати малюка;
  • заподіювати біль, проявляти агресію;
  • говорити образливі слова і образи;
  • періодично нагадувати про старі проступки;
  • надмірно карати за маленькі порушення.

Учіть дитину відповідальності.Для цього дорослі пропонують дотримання сімейного статуту. Прості правила повинні дотримуватися батьки і діти без виключень. Важливо без крику пояснювати, чому заборонено дивитися телевізор більше 2 годин на день, грати за комп’ютером замість уроків.

Психологи рекомендують частіше спілкуватися з дітьми, попереджати, до чого можуть призвести негативні вчинки: «Не можна брати планшет сестри без дозволу, тому що він є особистою річчю, як і твої іграшки. Якщо хочеш, пограти, запитайся».

Дитина повинна помилятися, щоб навчитися робити правильний вибір. Можна запропонувати відкладати кишенькові гроші на покупку нової гри. При цьому попередьте малюка, що він має право купити шоколадку, але в такому випадку доведеться заново наповнювати скарбничку.

Основна помилка батьків – карати дитину, не розібравшись в ситуації. Це завдає сильні образи, які залишаються в пам’яті, стають причиною комплексів і розладів психіки, вимагають лікування в зрілому віці.

/Files/images/psihologchna_slujba/3-13-768x402.jpg

Як сформувати у своєї дитини нормальну самооцінку

Нормальну самооцінку у дитини можна досить легко сформувати.

Розвиток здорової самооцінки важливий для усіх дітей — це безпосередньо пов’язано з тим, наскільки дитина впевнена у собі, і як вона відчуває свої здібності та таланти. Дітям з низькою самооцінкою часто доводиться зіштовхуватися з труднощами у навчанні, а також вони можуть відчувати проблеми у соціальному плані. Про те, як формувати правильну самооцінку у дитини, нам розповіли психологи.

Почніть діалог і станьте зразком для наслідування

Поговоріть зі своєю дитиною не тільки про її особливості у навчанні і мисленні, а й про питання, які ви вважаєте важливими, і над якими потрібно працювати (не тільки їй, але й вам). Вашій дитині корисно чути, як ви говорите про те, як ви цінуєте свої сильні сторони, але при цьому визнаєте свої слабкості.

Наприклад, якщо ви не можете згадати список покупок, можна згадати про це: “Я не можу згадати товари у списку покупок”. Але спробуйте поєднати це твердження з чимось, що підкреслює ваші навички у розв’язанні проблем: “Наступного разу я скористаюся телефоном, щоб сфотографувати список на випадок, якщо я забуду принести його до магазину”.

Забезпечте чіткий, але не критичний зворотний зв’язок

Іноді може бути важко говорити з дітьми про те, що їм потрібно, щоб стати кращими. Але чітке обговорення цих тем дійсно може допомогти вашій дитині розвинути почуття власної гідності. Ключ у тому, щоб говорити про проблеми таким чином, щоб вони мотивували дітей вдосконалюватися, не змушуючи їх відчувати себе негідними чогось.

Позитивна самооцінка виходить від прагнення до мети. Тому замість критики спробуйте запропонувати дитині певну мету, до якої вона прагнутиме. Наприклад, замість того щоб сказати: “Чому ти завжди розкидаєш свій одяг?” ви можете сказати: “Твій одяг скрізь. Ти можеш повернутися до гри після того, як прибереш усе до шафи”.

Допоможіть розвинути установку на зростання

Допоможіть дитині переосмислити негативні думки і твердження. Діти з установкою на зростання вірять, що їх здібності з часом можуть покращитися. (На відміну від дітей з установкою на даність, які думають, що їх здібності встановлені і не можуть змінитися, наскільки б вони не старалися.)

Наприклад, ваша дитина може сказати: “Я не можу це прочитати. Це занадто складно!” Ви можете відповісти, сказавши: “Так, тобі важко читати, адже ти не дуже добре знаєш усі складні слова у цій новій книзі. Давай складемо план, як ми це виправимо?”.

Помилки — це досвід навчання

Частина установки на зростання — це визнання того, що помилки — можливість для навчання. Коли ваша дитина знає, що невдача — це нормально, і що є рішення для усіх проблем, це може допомогти підвищити її самооцінку. Допоможіть своїй дитині вчитися на власних помилках. Наприклад, ви можете сказати: “Так, ти пролив свій сік. Наступного разу, коли будеш наливати його з пляшки, тримай склянку над раковиною”.

Хваліть підхід і зусилля вашої дитини, а не тільки кінцевий результат

Дуже важливо хвалити дитину. Але важливим є й те, як ви її хвалите. Замість того, щоб зосереджуватися на кінцевому результаті, похваліть дитину за виконану роботу. Визнаючи підхід дітей до розв’язання проблем, ви допомагаєте їм зрозуміти, що вони здатні долати перешкоди. Певна і чесна похвала — ключ до формування здорової самооцінки.

Наприклад, знайдіть способи похвалити свою дитину за старанну роботу над проєктами, які вона виконує для школи і для розваги. Ви можете сказати: “Мені подобається, коли ти сідаєш за фортепіано, адже ми вже пройшли такий великий шлях! Пам’ятаєш, як раніше гра давалася набагато складніше?”.

Вкажіть на успішні рольові моделі

Джерелом натхнення також може бути знання про успішних людей, у тому числі спортсменів, знаменитостей і підприємців, які зіштовхнулися з подібною боротьбою. Наприклад, актор Деніел Редкліфф сказав, що виконання трюків для фільмів про Гаррі Поттера допомогло йому подолати деякі з його психологічних проблем. Але ніколи не варто наводити у якості прикладу когось з однолітків — пам’ятайте, що ви не робите вибір між дитиною і абстрактним орієнтиром, ви розповідаєте історію, яка може надихнути.

Як зупинити булінг: поради для батьків

Будь-яка дитина може стати жертвою булінгу. Більшість жертв приховує це від батьків. Такі діти самотні у своїй біді і потребують допомоги. Дізнайтесь, як визначати ознаки булінгу і що робити, якщо ваша дитина стала жертвою.

Як зупинити булінг: поради для батьків

/Files/images/psihologchna_slujba/зображення_viber_2021-01-23_09-20-53.jpg

/Files/images/psihologchna_slujba/1517823684_coder.jpg

Як захистити дитину в Інтернеті?

Сучасні діти ростуть в перенасиченому інформаційному середовищі, однак усі технологічні новинки схоплюють на ура. Віртуальний простір для них – це зовсім інший світ, і тільки дорослі – батьки чи учителі – можуть захистити дітей від небезпек у ньому.

За інформацією Інституту соціології НАН України, понад 75% українських батьків не знають, які ресурси відвідують діти та як регулювати доступ до інтернет-контенту.

У статті зібрано кілька дієвих порад для батьків та учителів, які, у свою чергу, допоможуть дітям краще зорієнтуватися і зрозуміти, які ризики приховує Інтернет та як вберегтися від можливих загроз у всесвітній мережі.

Розповісти про небезпеку

Учителям та батькам варто наголосити дітям про те, що кожен сервіс передбачає свої особливості реєстрації та використання, а також має приховані таємниці та небезпеки. Про кожен з них потрібно розповісти, щоб, у міру можливостей, у розумінні дитини не залишилося прогалин того «що, для чого і як працює».

Поведінка в соціальних мережах

Старші діти активно користуються соціальними мережами. Просто поцікавтеся її діяльністю в мережі. Ненав’язливо. Обговоріть разом інтереси, запитайте, чим дитина займається і поясніть основні правила спілкування в мережі, можливості різних технологій і наслідки їх порушень. Це дозволить, крім усього іншого, зробити перебування в мережі максимально усвідомленим і вбереже від безцільного серфінгу з метою «вбити час».

Багато сайтів, популярних серед дітей і підлітків, дозволяють публікувати фото та відео та розповідати особисті «подробиці» життя: що з ними відбувається, як і де вони живуть, навчаються тощо. Наголосіть, що цю інформацію можуть використовувати шахраї або особи з метою злочинного впливу на дитину.

Більшість сервісів дозволяють визначити рівень доступу до інформації (хто може бачити, читати, коментувати і так далі). Обговоріть з дитиною, що не варто всім розповідати як про себе, так і про членів сім’ї, визначте цінність інформації («категорично нікому», «можна, але тільки дуже близьким», «надійним друзям» тощо).

Конфіденційність у мережі

Варто наголосити дитині, що правильний пароль дасть змогу уникнути багатьох неприємних моментів, починаючи від втрати аккаунта й закінчуючи розсилкою небажаної інформації начебто від її імені.

Розкажіть як правильно придумати пароль, що він повинен в собі містити. Діти повинні знати, що паролі нікому не можна передавати, за винятком батьків.

Так само потрібно ввести правило, що зобов’язує дитину виходити зі своїх аккаунтів після використання сервісу: це привчить ваше чадо робити такі ж дії при користуванні громадськими комп'ютерами в школі, бібліотеці або в гостях.

Основи безпеки для дитини

Батькам та учителям варто пояснити дитині, що світ Інтернету повний різного роду «злих» чи шкідливих програм – вірусів. Вони викрадають дані з комп’ютера (паролі, персональні дані), можуть видалити всю інформацію або можуть використовувати комп’ютер чи смартфон для вчинення злочинів. Тому, завантажуючи програми самотужки або погоджуючись завантажити будь-які автоматично запропоновані додатки, краще обговорити це з батьками або відмовитися від завантаження самостійно.

Важливо переконати дитину в тому, що в будь-якій незрозумілій ситуації їй потрібно звернутися до батьків, старших братів чи сестер, учителів щоб знайти найбільш безпечне рішення. А якщо ті чогось не знають чи потребують поради – завжди можна звернутися за консультацією до професіоналів у сфері Інтернет технологій чи захисту інформації.

Не применшуйте важливість присутності дитини у всесвітній мережі, але допоможіть їй подбати про інформаційну безпеку та зменшити ризик перебування в Інтернеті.

/Files/images/psihologchna_slujba/1565597651_deti_bezopasn_internet_0.jpg

Безпека дитини в інтернеті: про що необхідно говорити

Зараз в Україні майже мліони користувачів інтернету, питання безпеки в мережі більш ніж актуальне. У цьому контексті турбота про дітей набуває більших масштабів. Якщо раніше треба було говорити з дітьми про їх безпеку поза домом тощо, то вже давно має сенс застерігати їх від негараздів під час перебування в інтернеті.

Від чого варто захищати дитину

Інформаційна безпека стосується захисту життєво важливих інтересів людини (і більш глобально – суспільства, держави). Неправдива, неповна, невчасна інформація може нанести шкоду. Особливо вразливі у цьому контексті діти. Вони можуть не знати, яку інформацію можна викладати в мережу, а яку не варто.

Інколи школярі не можуть правильно зреагувати на матеріали з мережі з різних причин. Робота у цьому напрямку для вчителів та батьків дуже важлива. Безконтрольний доступ до інтернету може мати негативні наслідки для дитини.

Типи загроз

Стосуються особистої безпеки:

Ознайомлення з порнографічними матеріалами, ненормативною лексикою, інформацією суїцидального характеру, расистського, ненависницького чи сектантського змісту.

Загроза отримання недостовірної чи неправдивої інформації.

Формування залежності (ігрової, комп’ютерної, інтернет).

Спілкування з небезпечними людьми (збоченці, шахраї, грифери).

Залучення до виконання протиправних дій (хакерство, порушення прав та свобод інших).

Стосуються безпеки інших.

Матеріали, існування та використання яких може стати причиною посягання на безпеку оточуючих (наприклад, інформація про створення вибухівки).

Свідоме та несвідоме введення в оману інших.

Вчинення протиправних дій, що тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

Кібербулінг – свідоме цькування та приниження, передусім однолітків.

Стосуються загрози витоку персональної інформації:

  1. Розголошення персональної та конфіденційної інформації (прізвища, імена, контакти, секретні дані кредитних карток, номери телефонів).
  2. Загроза зараження ПК вірусами різної категорії.
  3. Небезпека завантаження програм зі шкідливими функціями.

Це найбільш поширені типи загроз, з якими може зіштовхнутися дитина в інтернеті, викладаючи чи переглядаючи сумнівну інформацію. Від деяких з них можна захиститися технічними засобами, але більшість вимагають комплексного підходу.

Пам'ятка Основні правила безпечної роботи в інтернеті, про які варто сказати дітям

  • Не давайте нікому своїх паролів.
  • Не надавайте особистої інформації поштою чи в чатах без гострої на те потреби.
  • Не реагуйте на непристойні та грубі коментарі, адресовані вам.
  • Повідомляйте про ситуації в інтернеті, які вас непокоять (погрози, файли певного місту, пропозиції).
  • Відмовляйтесь від зустрічей з випадковими людьми, з якими познайомились в онлайні.
  • Не діліться своїми фото з незнайомцями.
  • Не повідомляйте інформацію про кредитки батьків (номер картки, термін дії та таємний код).
  • Не викладайте фото квитків, на яких видно штрих-код чи QR-код.
  • Не скачуйте та не встановлюйте невідомі програми за посиланнями, навіть якщо їх надали друзі.
  • Встановлюючи перевірені програми, контролюйте, щоб на ПК не додались небажані програми.
  • Не переглядайте інформацію за невідомими посиланнями (друзі, які ними діляться можуть не підозрювати про загрозу).
  • Не відкривайте листи-спам, вони можуть містити віруси.

Як піклуватися про себе в складні часи? Прості поради для збереження психічного здоров'я в часи пандемії

Коронавірусна хвороба (COVID-19) вже значно змінила світ. Якщо ви почуваєтеся пригнічено чи схвильовано через усі події, знайте, що це нормальна реакція. Проте це також означає, що потрібно стежити за своїм психічним здоров’ям. Ось кілька порад, як це зробити.

ПОРАДА 1: РОБІТЬ ПРИЄМНЕ ДЛЯ СВОГО ТІЛА І ДУМОК Ваше тіло й думки пов’язані. Ось кілька речей, які можна зробити, щоб вони були здоровими: Займайтеся фізичними вправами. Фізична активність корисна для вашого тіла і може допомогти й психіці також. За можливості виходьте на прогулянки, походити пішки, побігати, поїздити на велосипеді чи зайнятися будь-яким іншим видом спорту. Якщо ж ви перебуваєте в приміщенні, спробуйте потанцювати, порозтягуватися чи якось інакше порухатися. Знайдіть те , що вам підходить, але водночас не перевантажуйте себе. Пам’ятайте про харчування. Спробуйте перейти на здорове харчування, якщо є можливість. Їжте регулярно, і пийте достатньо води. Зверніть увагу на себе та навколишній світ. Це означає вміти фокусуватись на своєму диханні, тілі та оточенні. Спробуйте ЖИТИ саме в цей момент, не концентруючись на майбутньому чи минулому. Спіть. Намагайтеся дотримуватися правильного балансу сну щоночі. Це допоможе вашому організму розвиватись, залишатися здоровими та зберігати ясний розум. А також зменшить рівень тривожності і хвилювання. Знайдіть те, що робить вас щасливими та приділяйте цьому ще більше часу! Співати, слухати музику, читати, грати в ігри, спілкуватися з друзями, вирощувати рослини, готувати, грати у футбол, малювати, гратись із домашніми тваринами…так багато варіантів! Можна навіть спробувати щось нове!

ПОРАДА 2: ЗАЛИШАЙТЕСЯ НА ЗВ’ЯЗКУ З БЛИЗЬКИМИ Підтримуйте зв’язок з родиною та друзями у різні способи. Використовуйте соціальні мережі, електронну пошту, телефонні дзвінки, напишіть звичайного паперового листа! Підійдіть до цього творчо. Вашим близьким також потрібна підтримка.

ПОРАДА 3: ЗРОЗУМІЙТЕСВОЇ ПОЧУТТЯ Важливо усвідомлювати, що ви відчуваєте. Не ігноруйте своїх емоцій. Інколи варто висловлювати свої почуття письмово, або говорити про них із людьми, яким довіряєте.. Може здаватися, що це легко і просто, але спробуйте розпочати розмову: «Просто зараз я відчуваю…».

ПОРАДА 4: БУДЬТЕ ДОБРИМИ ДО СЕБЕ Це нормально – відчувати те, що ви відчуваєте. Якщо тиснути на себе з ціллю «завжди бути щасливим», «залишатися позитивним», чи «бути продуктивним», це може навіть погіршити ваше самопочуття. Якщо ви помітили, що переживаєте складні емоції, спробуйте сказати собі: «Я відчуваю хвилювання і страх, але це не означає, що я не впораюсь»; «Це був складний період, і це нормально що я сумую»; «Я відчуваю [вкажіть своє почуття] — і це нормально»; «Зараз складні часи, сумувати – це нормально». Або вигадайте те, що спрацює саме для вас.

ПОРАДА 5: ДОСЛУХАЙТЕСЯ ДО ВЛАСНОГО ТІЛА Наше тіло переживає і реагує на те, що ми відчуваємо. Чи часто у вас болить голова? Ви іноді відчуваєте напругу в плечах, грудній клітці чи животі? Спробуйте заплющити очі та прислухатися до власного дихання. Зверніть увагу на те, що ви відчуваєте в кожній частині тіла, від голови до пальців ніг. Зверніть увагу, чи відчуваєте ви напругу, біль чи тиск у тілі. Усвідомлення того, де ви відчуваєте напругу, може допомогти вам її позбутись.

ПОРАДА 6: СПРОБУЙТЕ ЗАСПОКОЇТИСЬ ЗА ДОПОМОГОЮ ДИХАЛЬНИХ ВПРАВ Повільне дихання – це один з найшвидших способів заспокоїти організм, коли ми відчуваємо страх, хвилювання чи злість. Заплющте очі й уявіть якесь спокійне місце. Уявіть, що ви там, відчуйте, як розслабляєтесь. Зосередьтесь на повільному диханні. Вдихайте і видихайте на повільний рахунок до трьох. Повторюйте це кілька хвилин. Як тепер почуваєтесь?

ПОРАДА 7: УНИКАЙТЕ НЕЗДОРОВИХ ШЛЯХІВ БОРОТЬБИ ЗІ СТРЕСОМ Коли ви переживаєте складні емоції, важливо знайти здорові способи піклування про себе. Постарайтесь більше приділяти увагу тому, що добре впливає на ваш організм і психологічний стан - сон, правильне харчування, спорт, самоосвіта, спілкування з друзями, висловлення своїх почуттів. Шкідливі звички можуть здатись швидким рішенням, але найбільш ймовірно, що вони лише погіршать психологічний стан.

ПОРАДА 8: ПОГОВОРІТЬ З ТИМ, КОМУ ДОВІРЯЄТЕ Не завжди легко впоратися зі стресом, хвилюванням чи сумом. Поговоріть з другом/подругою, кимось з батьків, учителем або дорослим, якому довіряєте, про свої почуття і, можливо, вони вам допоможуть. Іноді просте спілкування з кимось покращує наше самопочуття. Іноді ми можемо почуватися дуже пригніченими чи безнадійними й думати про те, щоб зробити собі боляче, чи що життя більше не варте того, щоб його жити, чи хотіти заснути і більше не прокинутись. Такі думки не рідкість, і вам не слід соромитись, якщо вони у вас є. Пам’ятайте, якщо ви так почуваєтесь, дуже важливо поговорити з кимось із дорослих, друзів чи психологом, з тим кому ви довіряєте, або з фахівцем, який вам допоможе.

ПОРАДА 9: ШУКАЙТЕ ПОЗИТИВ Не кожен день хороший, але в кожному дні завжди є щось хороше. Подумайте перед сном хай навіть про якусь дрібницю, за яку ви вдячні.

/Files/images/psihologchna_slujba/teenager.jpg

Іноді те, що батькам здається дрібницею, для тінейджерів може бути справжньою катастрофою. Небажання вислухати, відсутність підтримки та несправедливі покарання можуть призвести до тривожного розладу, депресії та залежностей. Ми поговорили з лікарем-психологом, когнітивно-поведінковим та схема-терапевтом Софією Лагутіною про психологічні проблеми підлітків, що можуть виникнути вдома, у школі та під час дистанційного навчання. Пані Софія розповіла, чому потрібно вислухати дитину, яка провинилась, як виконання власних обов’язків виховує відповідальність у підлітка та які є плюси онлайн-уроків.

Чому виникає прірва

Найбільша проблема — непорозуміння двох сторін. Більшість людей у суспільстві усвідомлює, що підлітковий вік — особлива пора, коли в людини змінюються певні психологічні та фізіологічні речі. Але часто батьки думають, що їм достатньо базової інформації про перехідний вік. Вони лише називають свою дитину складною, замість того, щоб розібратись у тих процесах, що відбуваються.

Варто розрізняти підлітковий вік і кризу підліткового віку. Якщо дитина у кризі, відбуваються зовсім інші прояви, радикальніші. У такому разі можна зовні помітити, що дитині погано. У неї буде високий афект та агресія. І це не окей, під час кризи потрібна особлива підтримка.

Необізнаність батьків може проявлятись у несприйнятті деяких фізіологічних процесів. Наприклад, мама і тато примушують дитину лягати о 21-й. Відповідно підліток каже, що не хоче спати о такій порі. Батьки вирішують, що дитина просто обманює, але насправдіу підлітковому віці зменшується потреба в годинах сну. І це нормально, що дитина лягатиме о 23-й. Бо діти все одно знайдуть вихід та вчинять так, як їм хочеться. Врешті можна просто вкритися ковдрою і грати в ігри на планшеті чи листуватися всоцмережах.

А цей директивний стиль поведінки батьків породжує проблеми з порозумінням між сторонами. Тому таку велику роль грає саме обізнаність батьків.

Емоційний стан дитини в перехідному віці сильно змінюється, це має гормональні причини. А також зовнішній вплив, наприклад, відповідальність за вибір майбутньої професії. Тут проблема може бути в тому, що під час конфліктних ситуацій батьки не розмовляють з дитиною. Часто вони спершу розв’язують проблему, а вже тоді дізнаються, які в сина чи доньки емоції з цього приводу. Також дітей не навчають емоційної грамотності.А є дуже простий спосіб впоратися з емоціями: потрібно ввічливо сказати про те, що зараз відчуваєш.Бо коли ти не говориш іншим про свої емоції, вони автоматично вважають, що тебе все влаштовує. Також, коли людина говорить про свої почуття, вмикається частина мозку, яка відповідає за емоційну частину. У такому разі афект буде врегульований вже на перших етапах. Чудово, якщо дитина скаже «мене ображає, коли ти так говориш» або «мені сумно, що ти такої думки про мене». Важливо не переходити на особистості, а говорити лише про власні відчуття. Навчайте цього своїх дітей.

Так само важливо, щоб батьки висловлювали свої почуття таким самим чином. Можна сказати «Я здивований, що ти образився, бо я мав на увазі зовсім інше». Адже в усіх різне сприйняття, і величезну роль грає мотивація обох сторін. Але мотивація не розв’язати проблему, а зробити своїй дитині краще.

Намагайтеся не критикувати дії своєї дитини в минулому. Фрази типу «я ж тобі казав, що це погана ідея» — це подвійний удар для підлітка. Адже в цей момент він і так визнає, що зробив помилку, але при цьому ще й авторитетна людина психологічно його карає. Набагато важливіше звернути увагу на досвід у майбутньому і правильні висновки. Адже батьки — психотерапевти для своєї дитини. І їхнє завдання — зробити так, щоб дитина сама усвідомила свою помилку. Інакше підліток буде діяти лише так, щоб його не покарали, а це не найкраща стратегія. А коли обидві сторони хочуть одного і говорять про свої почуття, мозок обробляє цю інформацію, і афект не підіймається до високого рівня. Але якщо емоції постійно стримувати, це може вилитися в погані звички, протестну і радикальну поведінку.

Відповідальність

Великою проблемою в розвитку відповідальності є радикальні покарання від батьків. Наприклад, дитина відмовляється робити домашнє завдання, і за це батьки не дозволяють їй піти на тренування. Виходить, що як покарання батьки обмежують дитину у фізичному розвитку. Плюс ще й не дізнаються про її переживання. Цілком можливо, що вона не просто не хоче щось виконувати, а в неї є негативні очікування чи враження. Поговоріть зі своїм сином чи донькою. Можливо, тінейджер хоче поділитися своїми емоціями в цей момент. Небажання виконувати домашнє завдання може виникнути через конфлікт з учителем, наприклад. Допоможіть дитині спершу розв’язати цю проблему, а тоді вже наполягайте на дотриманні обов’язків.

Та найгірше, коли карають і не пояснюють, чому так. Дуже важливо визначити обов’язки дитини і назвати наслідки за їхнє невиконання. Але з іншого боку так само батьки мають виконувати свої обов’язки. Не варто очікувати відповідальності від дитини, якщо дозволяєте собі забувати про свої обіцянки.

Спонтанніпокаранняі невизначеність можуть викликати тривогу в дитини, яка з часом перейде в тривожний розлад. Також такі покарання можуть вплинути на формування глибинного переконання «очікування на катастрофу». У дорослому житті така людина буде чекати тільки найгірших наслідків за кожної помилки. Якщо в дитинстві ця модель постійно підкріплювалась: підліток ніколи не знав, що його чекає за певний вчинок, то це очікування на катастрофу перейде до автоматизму і стане звичкою. А з цим вже набагато важче боротись.

Розв’язання конфліктів

Коли батьки не вислуховують дитину під час конфліктної ситуації, порушуються дві основні потреби особистості: потреба в безпеці та прийнятті. Адже сім’я — це первинно безпечне середовище, де тебе приймають таким, який ти є. Звісно, є моменти, коли дитина повністю винна в ситуації. Наприклад, вдарила когось у школі. Але в кожного вчинку є мотив, і батькам потрібно його дізнатись. Це не означає, що потрібно заохочувати дитину робити так і далі або ігнорувати її погані вчинки. Та обов’язково варто обговорити те, що сталося, і зробити висновок на майбутнє. Якщо не розмовляти з підлітком, а лише карати, з часом він почне віддалятися від батьків.

Для того щоб негативних вчинків з боку тінейджера було менше, потрібно частіше хвалити його за хороше. Бо часто батьки ігнорують досягнення дитини у школі, але звертають велику увагу на безлад у кімнаті чи зауваження в щоденнику. Та найгірше — це порівняння з іншими. Слова «невже ти не міг краще, ніж однокласник» знецінюють старання дитини. Тоді вона перестає радіти за свої досягнення. А це може призвести до перфекціонізму в майбутньому.

Підлітки у своєму середовищі

У всіх людей є безумовний інстинкт приналежності до якоїсь групи. А в дітей це яскравіше виражено, адже бажання бути унікальним приходить вже в дорослому віці. Діти і підлітки все ж більше хочуть бути схожими на інших. Тому вони шукають групи за інтересами — середовище, де їх зрозуміють. Це можуть бути діти з однієї школи, гуртка, з однаковими проблемами. Батьки не є такою групою для своєї дитини. Саме тому тінейджери часто поводяться вдома зовсім не так, як серед своїх друзів.

Величезним стресом для підлітка є виключення з цієї групи. Річ у тім, що діти більш прямолінійні, ніж дорослі. Це тому, що їхня кора головного мозку ще недостатньо розвинена. Отже, якщо дитина відчуває неприязнь до іншого, вона не буде себе стримувати. А якщо є щось, що не подобається групі дітей, це може стати причиноюбулінгу. Наприклад, хтось у класі одягається гірше за інших. З нього можуть почати насміхатися через це, бо на інстинктивному рівні цю людину можуть вважати слабкою ланкою в групі. А виключення з колективу може стати причиною дитячої депресії, суїцидальних тенденцій у підлітків та розладів особистості. Також через булінг може сформуватися глибинне переконання, що світ небезпечний.

У цьому випадку батькам і педагогам важливо зменшити кількість критеріїв для порівняння. Саме томушкільна форма— хороша ідея. Тоді діти починають шукати нові способи для порівняння між собою: рівень інтелекту, успішність у навчанні.

Залежність як спосіб втекти від проблем

Нездорова їжа, алкоголь та комп’ютерні ігри — швидкий спосіб отримати позитивні емоції. А це може викликати залежність.

Насправді вкрай мало підлітків відмовляються від нехороших пропозицій через власні принципи. Якщо це й відбувається, то через страх, а не усвідомлення. А якщо в дитини є певні проблеми: неприйняття однолітків, конфлікти з батьками, то вона більш схильна погодитись на такого роду швидкі емоції. Адже будь-яка залежність — лише вершина айсберга. Завжди є незадоволеність власним життям. І за допомогою нехороших звичок підліток компенсує свої проблеми.

Саме тому так важливо розібратись у глибинних причинах того, що відбувається, змінювати життя на краще. Бо якщо просто обмежувати дитину, то ремісія довго тривати не буде.

Самоізоляція

Не можна сказати, щокарантиноднозначно негативно вплинув на всіх дітей. Усе залежить від того, що було на вході. Тобто якщо у підлітка було велике коло спілкування, багато інтересів, гуртків, то під час самоізоляції рівень його гормонів щастя — серотоніну і дофаміну знизиться. Якщо не знайти нові види активності, то може виникнути депресія або тривожний розлад. Але якщо дитина інтроверт і в неї немає купи друзів, то самоізоляція не вплине так погано на неї.

Причиною тривоги також можуть бути труднощі здистанційним навчанням. Зміна обставин, відсутність у фізичному плані вчителя та класу, велика кількість домашніх завдань — це стрес для дітей. Те, як ці зміни перенесе ваш син чи донька, залежить від темпераменту підлітка. Якщо дитина чутлива, їй потрібно більше допомоги та підтримки від батьків.

Та в самоізоляції є і свої плюси. Наприклад, підліток може дистанціюватися від негативу. Бо коли в класі тебе сварить учитель або насміхаються однолітки, ти не можеш просто вийти. А вдома можна відсунутись від екрана і так відгородити себе від негативу.

Якщо проблеми вже виникли

Обов’язково зверніться до спеціаліста. Поясніть дитині, що хочете її зрозуміти, а психолог чи психотерапевт краще допоможе це зробити. Не звинувачуйте підлітка в його проблемах, лише скажіть, що хочете більше дізнатися про його стан і допомогти.

Також я б порадила батькам більше дізнаватися про підлітковий вік. Адже це не тільки протестна поведінка, а й багато фізіологічних змін. Не потрібно читати всі підряд книги, розв’язуйте проблеми в міру їх виникнення.

Тінейджерам важливо розуміти, що їх підтримають, що б не сталося. Забезпечте це відчуття своїй дитині. Звертайте увагу на її емоційний стан та приносьте визначеність у її життя. Коли батьки підтримують свого сина чи доньку, це плекає впевненість у собі, вмотивованість та цілеспрямованість. Тоді дитина буде здоровою.

/Files/images/psihologchna_slujba/зображення_viber_2021-03-29_19-52-13.jpg

Як адаптуватись до літнього часу

Щорічне переведення часу впливає на наш організм. Скористайтеся наступними порадами, аби швидше адаптуватися після переведення годинників:

- Лягайте спати на 30-40 хвилин раніше, ніж зазвичай. Швидше заснути ввечері допоможе теплий душ, а прокинутися вранці — контрастний.

- Коли прокидаєтесь, не варто одразу підриватися з ліжка. Дозвольте собі ще кілька хвилин полежати.

- Скористайтеся переведенням часу, як приводом, щоб підвищити якість свого дозвілля!

-Спокійні прогулянки чи фізична активність, спілкування з друзями або читання книг увечері — допоможуть сприятливо закінчити один день і при повних силах розпочати наступний.

- На період адаптації відмовтеся від жирної та гострої їжі, кофеїну та алкоголю. Натомість збільште вживання овочів та фруктів.



Кiлькiсть переглядiв: 591

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.