Методи навчання

/Files/images/Metodi.jpg

Метод – це спосіб досягнення мети.

Метод навчання – це спосіб впорядкованої взаємопов’язаної діяльності, яка направлена на вирішення завдань навчання, виховання та розвитку в процесі навчання.

Прийом – це частина методу, яка підсилює дію прийому.

Групи методів.

I. Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності:

1. Словесні.

а) розповідь:

- виступ;

- виклад;

- закінчення.

Прийоми: виклад інформації, активізація уваги, прискорення запам’ятовування, логічні прийоми порівняння, співставлення, виділення головного, резюмування.

б) лекція:

Прийоми: усний виклад інформації, підтримка уваги протягом довгого часу, активізація мислення слухачів, прийом логічного запам’ятовування, переконання, аргументація, класифікація, систематизація, уособлення та інші.

в) бесіда:

Прийоми: постановка питань (основні, додаткові, навідні та інші), прийоми обговорення відповідей та думки учнів, прийоми корегування відповідей, прийом формулювання висновків із бесіди.

г) пояснення;

д) інструктаж.

2. Наочні.

а) ілюстрацій: плакати, карти, замальовки на дошці, картини, портрети та інші.

б) демонстрацій: фільми, досліди:

Прийоми: показ, забезпечення кращої видимості, обговорення результатів проведеної роботи, демонстрації.

в) використання навчального кіно;

г) самостійне спостереження.

3. Практичні.

а) письмові вправи: коментування вправ;

б) лабораторні досліди;

в) виконання практичних завдань в майстернях;

г) завдання з звукозаписами або звуковідтворюючими елементами;

д) заняття з навчальними машинами, тренажерами та репетиторами;

е) графічні роботи;

є) проект.

4. Індуктивні та дедуктивні методи.

а) індуктивний:

Вчитель Учні

1 варіант:

демонструє досліди, наочні посібники, засвоюють спершу окремі факти, потім

організовує виконання вправ, роблять висновки та узагальнення

поступово приводить учнів до навчального матеріалу.

узагальнення, визначення понять,

формулювання законів.

2 варіант:

Ставить перед учнями проблемні самостійно мислять над фактами та роблять

запитання, які вимагають доступні висновки та узагальнення.

самостійних суджень, від часткових

положень до більш загальних, до

висновків та узагальнень.

Індуктивні методи корисні тоді, коли матеріал носить фактичний характер або пов’язаний з формуванням понять. Широко використовується при вивченні технічних пристроїв та виконанні практичних завдань, при вирішенні фізичних або математичних задач.

Слабкість індуктивного методу: вимагають більше часу для вивчення нового матеріалу, не розвивають мислення. бо опираються на конкретні факти, досліди.

б) дедуктивний:

Вчитель Учні

спершу висловлює загальне положення, сприймають загальне положення, формули,

формулу, закон, а потім поступово закони, а потім засвоюють наслідки, які

починає виводити часткові випадки, випливають із них.

більш конкретні задачі.

Дедуктивний метод спонукає до швидкого проходження учбового матеріалу, активного розвитку абстрактного мислення.

Застосування особливо корисне при вивченні теоретичного матеріалу, при розв’язку задач, які вимагають виявлення наслідків із більш загальних положень.

в) метод учбового аналізу;

г) метод учбового синтезу;

д) метод учбової аналогії;

е) виявлення причинно-наслідкового зв’язку.

5. Репродуктивні та проблемно-пошукові методи.

виділяються на основі оцінки ступеня творчої активності учнів в пізнанні нових понять, законів та явищ.

а) репродуктивний метод забезпечує активне сприймання та запам’ятовування інформації, яку вчитель викладає.

При репродуктивному методі викладач формулює факти, докази, визначення понять, акцентує увагу на головному, яке необхідно засвоїти найміцніше.

Аналогічно будується лекція, в якій викладаються слухачам певні наукові дані, робляться відповідні записи на дошці, які фіксуються слухачами у вигляді коротких конспектів.

Репродуктивно організована бесіда проводиться таки чином, що викладач в ході її опирається на уже відомі учням факти та не ставить завдання для обговорення яких-небудь гіпотез, пропозицій.

Наочність при репродуктивному методі навчання також застосовується з метою більш активного та міцного запам’ятовування інформації. Прикладом такої наочності, наприклад, є опорні конспекти, які використовує В.Ф. Шаталов.

Практичні роботи репродуктивного характеру відрізняються тим, що учні застосовують по зразку раніше або тільки що засвоєні знання. При цьому в ході практичної роботи учні не здійснюють самостійного набуття знань. Репродуктивні вправи особливо ефективно сприяють обробці практичних вмінь та навиків, так як перетворення вміння в навик вимагає постійних дій по зразку.

Особливо ефективне застосування репродуктивного методу в тих випадках, коли зміст навчального матеріалу носить інформативний характер, являє собою опис способів практичних дій, являється дуже складним або принципово новим для того, щоб учні могли здійснити самостійний пошук знань.

На основі репродуктивних методів частіше всього здійснюється програмове навчання.

Недоліки: не розвиває мислення учнів, самостійність, гнучкість; не можливо формувати навики пошукової діяльності.

б) проблемно-пошукові методи: застосовуються в ході проблемного навчання.

Прийоми: створення проблемної ситуації (ставить запитання, пропонує задачу, експериментальне завдання), організація колективного обговорення можливих підходів до вирішення проблемної ситуації, підтвердження правильності висновків, висунення готового проблемного завдання.

Проблемно-пошукові методи застосовуються на практиці за допомогою словесних, наочних та практичних методів.

Вивчення навчального матеріалу методом проблемної розповіді та проблемно побудованої лекції передбачає, що викладач по ходу викладу переказу вголос говорить свої роздуми, доказує, узагальнює, аналізує факти та веде за собою мислення слухачів, роблячи його більш активним та творчим.

В ході евристичної та проблемно-пошукової бесіди викладач ставить перед учнями ряд послідовних та взаємопов’язаних питань, відповідаючи на які, вони повинні виражати які-небудь пропозиції та намагатися доказувати їх справедливість.

Наочні засоби застосовуються уже для постановки експериментальних завдань, які створюють проблемні ситуації на уроці.

Проблемно-пошукові вправи застосовуються в тому випадку, коли учні можуть самостійно по завданню викладача виконати певний вид дій, які підводять їх до засвоєння знань та під час закріплення на новій основі.

Пошукові практичні роботи підводять учнів до вивчення теорії та ставлять перед необхідністю зробити деякі учбові відкриття.

В порівнянні з репродуктивними методами пошукове навчання має ряд слабких сторін: знано більші затрати часу на вивчення навчального матеріалу; не достатня ефективність їх при вирішенні завдань формування практичних вмінь та навиків, особливо трудового характеру; слаба ефективність їх при засвоєнні принципово нових розділів навчального матеріалу.

в) методи самостійної роботи та роботи під керівництвом викладача виділяються на основі оцінки ступеня самостійності учнів у виконанні навчальної діяльності, а також ступеня управління цією діяльністю з боку викладача.

Якщо учень самостійно виконує роботу, то використовується метод самостійної роботи.

Метод самостійної роботи використовується при різних видах навчальної діяльності:

- робота з книгою;

- робота з книгою на уроках;

- самостійна робота з приборами та установками.

Прийоми раціональної організації самостійної роботи: уміння раціонально планувати роботу; уміння чітко ставити систему завдань; виділяти головне; уміння знаходити швидкі та раціональні способи вирішення завдань; умілий та оперативний самоконтроль за виконанням завдання; аналіз загальних підсумків роботи; порівняння цих результатів з наміченими на початку роботи.

II. Методи стимулювання навчальної діяльності учнів в процесі навчання

Мотивація являється невід’ємною частиною структури діяльності людини. Люба діяльність протікає більш ефективно та дає якісні результати при наявності сильних, яскравих та глибоких мотивів. Це відноситься і до навчальної діяльності.

Для того, щоб сформулювати такі мотиви навчальної діяльності, використовується весь арсенал методів організації та здійснення навчальної діяльності.

1. Методи формування пізнавального інтересу.

а) метод стимулюючого впливу змісту навчання.

Прийоми: відповідність принципам навчання; створення ситуації новизни, актуальності, наближення змісту до самих важливих відкриттів у науці, техніці, до досягнень сучасної культури, мистецтва, літератури, до явищ суспільно-політичного внутрішнього та зовнішнього життя.

б) пізнавальні ігри;

в) навчальні дискусії;

г) стимулювання посередництвом аналізу життєвих ситуацій;

д) створення ситуацій успіху в навчанні;

2. Методи стимулювання обов’язку та відповідальності в навчанні.

Прийоми: пояснення учням суспільної та особистісної значимості в навчанні; вимога; привчання учнів до виконання вимог; заохочення за успіх; добросовісне виконання своїх обов’язків; оперативний контроль за виконанням вимог.

а) пояснення суспільної значимості навчання;

б) роз’яснення особистісної значимості навчання;

в) пред’явлення навчальних вимог;

г) заохочення та покарання в навчанні.

ІІІ. Методи контролю та самоконтролю в навчанні

1. Методи контролю викладача.

а) методи усного контролю;

б) методи письмового контролю;

г) методи лабораторного контролю;

д) методи програмового контролю.

2. Методи контролю учнів.

а) методи самоконтролю.

КРИТЕРІЇ ВИБОРУ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ

  1. Відповідність методів принципам навчання.
  2. Відповідність меті та завданням навчання.
  3. Відповідність меті даної теми.
  4. Відповідність навчальним можливостям учнів: вік, рівень підготовки, особливості колективу.
  5. Відповідність умовам, які є та відведеному часу для навчання.
  6. Відповідність можливостям самих учнів.

/Files/images/kartinki/img7.jpg

Інтерактивні методи та прийоми навчання

/Files/images/kartinki/image00010.jpg

/Files/images/kartinki/img5.jpg

Термін "інтерактивний” прийшов до нас з англійської і має значення "взаємодіючий”. Існують різні підходи до визначення інтерактивного навчання. Одні вчені визначають його як діалогове навчання: "Інтерактивний – означає здатність взаємодіяти чи знаходитись в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп’ютером) або ким-небудь (людиною). Отже, інтерактивне навчання – це перш за все діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня”. Ми схиляємося до визначення, О.Пометун та Л.Пироженко: "Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці).

Інтерактивне навчання не є зовсім новим, адже подібні підходи застосовувалися з давніх часів, а протягом короткого часу на початку радянської педагогіки були дуже поширеними в школі (лабораторне та бригадне навчання 20-х років).
Які сильні сторони інтерактивних методів навчання? Перш за все – підвищення "ККД” процесу засвоєння інформації. За даними американських вчених, під час лекції учень засвоює всього лиш 5% матеріалу, під час читання – 10%, роботи з відео/аудіоматеріалами – 20%, під час демонстрації – 30%, під час дискусії – 50%, під час практики – 75%, а коли учень навчає інших чи відразу застосовує знання – 90%. Як бачимо, відносно пасивні методи навчання (коли учень лише засвоює та відтворює інформацію) мають на рівень (в 5-10 разів!) нижчу ефективність, ніж активні та інтерактивні.
Під час інтерактивного навчання учень стає не об’єктом, а суб’єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку (це особливо важливо для старшокласників). Це забезпечує внутрішню мотивацію навчання, що сприяє його ефективності.
Завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методів при правильній їх організації зростає цікавість до процесу навчання.
На нашу думку, особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що учні навчаються ефективній роботі в колективі. На жаль, навіть старшокласники часто не мають цих навиків (це помічає кожен педагог-практик, коли відбувається підготовка до якогось позакласного заходу і починаються "цікаві” процеси в колективі: спочатку всі претендують на роль лідера, а коли доходить до реального продукування ідей і їх втілення в життя, клас стає пасивним і всі чекають на зовнішнє керівництво. В слабкоорганізованому класі колектив відразу пасивний, керівника доводиться призначати "згори”, але обов’язково знайдеться "непокірний”. Тобто не відбувається нормального процесу розподілу ролей, взаємодії, прийняття рішень та їх виконання. Учні не здатні, оскільки не вміють, а не вміють тому, що їх не навчили співпрацювати. А саме ці навички будуть корисними і постійно застосовуваними в дорослому житті. При правильному, спланованому і систематичному застосуванні інтерактивних методів цю проблему можна розв’язати.
Інтерактивні методи навчання є частиною особистісно-зорієнтованого навчання, оскільки сприяють соціалізації особистості, усвідомлення себе як частини колективу, своєї ролі і потенціалу.
Сутність і види інтерактивних методів навчання.
Методи інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні. Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти осіб), другі – спільну роботу та взаємонавчання всього класу.
Час обговорення в малих групах – 3-5 хвилин, виступ – 3 хвилини, виступ при фронтальній роботі – 1 хвилина.

/Files/images/kartinki/737644_html_3d100e1b.jpg



Фронтальні методи:
1. Велике коло. Учні сидять по колу і по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного питання. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Вчитель може взяти слово після обговорення.
2. Мікрофон. Це різновид великого кола. Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний "мікрофон”.
3. Незакінчені речення. Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь учня – це продовження незакінченого речення типу "можна зробити такий висновок…”, "я зрозумів, що…”
4. Мозковий штурм. Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі учні по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.
5. Аналіз дилеми (проблеми). Учні в колі обговорюють певну дилему (простіше) чи проблему (складніше, бо поліваріантно). Кожен каже варіанти, що складаються внаслідок вибору. Найкраще давати завдання вибору з особистісним сенсом (наприклад, "чи платити податки, якщо країна не здатна їх правильно розподілити?”).
6. Мозаїка. Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми (наприклад, кожна первинна група аналізувала один вірш Т.Шевченка, після переформування перша нова група повинна узагальнити тематику всіх опрацьованих віршів, друга – ідейне навантаження, третя – образи, четверта – форму).

/Files/images/kartinki/11zxzxzxzzxxx.JPG

Кiлькiсть переглядiв: 54

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.